Додані цукри приховано присутні у 74 % продуктів супермаркету — від кетчупу та йогуртів до випічки й енергетичних батончиків. Середній українець споживає майже 100 г сахарози на добу, тоді як ВООЗ радить обмежити норму 25 г. Регулярне перевищення підвищує ризик ожиріння, діабету 2 типу, серцево‑судинних хвороб і кариєсу. Сучасні замінники цукру дозволяють скоротити калорійність раціону, зберігши бажаний солодкий смак. У матеріалі подано детальний огляд видів підсолоджувачів, їхніх переваг, недоліків і практичних рекомендацій щодо безпечного використання.

Чим небезпечний надлишок сахарози

Коли рівень глюкози різко підвищується, підшлункова залоза виділяє великі дози інсуліну, а через 2–3 години настає гіпоглікемія, що проявляється втремтілістю й гострим відчуттям голоду. Постійні «гірки глюкози» виснажують β‑клітини, спричиняючи інсулінорезистентність. Надлишок фруктози з підсолоджених напоїв перевантажує печінку, сприяючи неалкогольній жировій хворобі. Зубна емаль демінералізується при pH < 5,5, а сахароза є найкращим субстратом для Streptococcus mutans.

За даними МОЗ України (2024), скорочення цукру у раціоні на 20 г на день протягом 12 тижнів знижує масу тіла в середньому на 2,1 кг і покращує профіль ліпідів. Таким чином, зменшення «порожніх» калорій — інвестиція у довгострокове здоров’я.

Основні класи замінників цукру

Натуральні поліоли — еритрит, ксиліт, сорбіт, малтит — мають часткову або нульову калорійність і низький глікемічний індекс. Глікозиди стевії та монк‑фруту повністю безкалорійні, солодші за сахарозу в сотні разів. Синтетичні інтенсивні підсолоджувачі — сукралоза, аспартам, ацесульфам‑К, цикламат — не містять калорій, але мають різну термостійкість і смакові ноти. Вибір залежить від технологічних потреб, стану здоров’я та особистих смакових уподобань.

Комбінації натуральних і синтетичних компонентів поєднують переваги: еритрит дає «об’єм», сукралоза — високу солодкість, а стевія знижує загальний глікемічний ефект. Така синергія актуальна у низькокалорійній випічці, шоколаді без цукру та дієтичних напоях.

Еритрит, ксиліт, сорбіт: детальний розбір

Еритрит утворюється шляхом ферментації глюкози кукурудзяного крохмалю дріжджами Moniliella pollinis. Він всмоктується у тонкому кишківнику, але метаболізується лише на 10 %, решта виводиться з сечею. Калорійність — 0,24 ккал/г, ГІ = 0, що робить його фаворитом кето‑дієти. Ксиліт корисний для зубної емалі, але викликає метеоризм при дозах понад 30 г. Сорбіт часто застосовують у діабетичних кондитерських виробах, однак його ГІ ≈ 9, і надлишок може мати послаблювальний ефект.

Поліоли підходять для випічки, але потребують корекції рецептури: вони менш гігроскопічні, тому тісто може стати сухішим. Додавайте 5–7 % яблучного пектину або яєчного білка, щоб зберегти вологість коржа при заміні цукру на еритрит.

Стевія та монк‑фрут: плюси й мінуси

Стевіолозиди термостійкі й нейтральні для глікемічного профілю, тому дозволені Асоціацією діабетологів США для щоденного вживання. Їхня головна проблема — трав’яний присмак, який компенсують сумішшю з еритритом або ароматизаторами. Екстракт монашого фрукта (Luo Han Guo) має карамельно‑фруктову ноту без гіркоти, але його ціна в